Прийоми з класністю – спроба відповідати
Раїса Звіняцковська, начальник відділу продажів ФК «Тект-Ріелті». У багатьох мегаполісах Європи використовують єдину класифікацію для характеристики рівня і місця розташування ділових центрів. Запозичили її та українські девелопери і ріелтори, особливо київські, врахувавши при цьому місцеву «специфіку».
Позначивши класи «А», «В», «С» як перший, другий і третій, західні фахівці виробили сукупність ознак для кожного класу нерухомості, що допомагає інвесторам розраховувати свої сили, можливості, а також рентабельність інвестицій. Подібна класифікація зручна і споживачам послуг на ринку нерухомості, так як величина орендної плати, сервіс, управління, – все залежить від категорії.
У Києві до класу «С» відносять реконструйовані (до 5 тис. кв. М) старі промислові приміщення, які знаходяться в прилеглих до центру районах.
Клас «В» – ділові центри, розташовані в центрі міста, якісна реконструкція, середня ціна, кваліфіковане управління бізнесом. І, нарешті, клас «А», вищий клас, якого в західному розумінні в Києві немає, може бути, тільки спорудження на Шовковичній. Відповідає цього класу будівля має бути розташована в центральній, історичній частині міста, в ньому необхідні: висока організація робочих місць і управління, наявність представництв банків, авіакас, кафе, ресторанів, конференц-залів, магазинів, а також «така небагато», як вид з вікна, чому у нас взагалі не прийнято надавати значення.
Поза всяких сумнівів, класифікація необхідна ринку нерухомості, але на українському ринку вона, на жаль, не отримала належного поширення і не виконує свою функцію в повному обсязі.
Причин цього декілька. По-перше, ринок ще не насичений в достатній мірі, щоб між девелоперами почалася жорстка конкуренція, що стимулює їх суворо дотримуватися міжнародних стандартів і підходи. По-друге, загальна культура операторів ринку, найчастіше, залишає бажати кращого, і вони досить часто прикрашають дійсність, довільно відносячи свої офіси до завищених категоріям. Проміжним варіантом такого підходу (коли норми начебто і не порушуються) стала поява половинчастих класів, типу «В +» або «В + +». Існуючі критерії класифікації завжди дозволяють чітко розмежувати класність тієї або іншої нерухомості, тому прийоми з плюсами там, де насправді одні лише мінуси, – ні що інше, як спроба ввести в оману споживача, а на цивілізованому ринку це неприпустимо.
Підводячи підсумок, можна сказати, що класифікація як уніфікація підходів до оцінок рівня офісної нерухомості – явище прогресивне і необхідне, але для її адаптації та повномасштабного застосування в умовах вітчизняних реалій буде потрібно час, тому що ці процеси форсувати примусово не представляється можливим.